Урок 5. Історія розвитку обчислювальної техніки. Практична робота №1 Робота з клавіатурним тренажером

Урок 4. Класифікація та основні характеристики процесорів
Вересень 12, 2016
Урок 6. Загальні відомості про системне, службове та прикладне програмне забезпечення
Вересень 14, 2016

Урок 5 (web-версія конспекту без зображень)

Тема: Історія розвитку обчислювальної техніки. Покоління ЕОМ. Практична робота №1 Робота з клавіатурним тренажером

Мета :

  • навчальна: розглянути: iсторiю розвитку ЕОМ; правила технiки безпеки пiд час роботи на комп'ютерi; перевiрити: швидкiсть набору; знання теоретичного матерiалу;
  • розвиваюча: розвивати логічне мислення; формувати вміння діяти за інструкцією, планувати свою діяльність, аналізувати i робити висновки;
  • виховна:  виховувати інформаційну культуру учнів, уважність, акуратність, дисциплінованість

Обладнання: комп’ютери кабінету з виходом в мережу Інтернет, мультимедійний проектор, презентація уроку.

Тип уроку: урок засвоєння нового матеріалу.

(конспект уроку та презентація розроблені на основі матеріалу підручника «Інформатика (Ривкінд, Лисенко, Чернікова, Шакотько) 9 клас») 

ХІД УРОКУ

І. Організація класу до уроку

  1. Привітання із класом
  2. Повідомлення теми і мети уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань

Повторення

  1. Які засоби обчислення, що використовувалися в попередні віки, ви знаєте? Якими ви користуєтеся зараз?
  2. Що вам відомо про видатних учених Леонардо да Вінчі, Блеза Паскаля, Готфріда Лейбніца?
  3. Як використовують комп’ютери в побуті; на виробництві; у сфері обслу! говування?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Пояснення вчителя з елементами демонстрування презентації

(використовується   проектор, та матеріал підручника)

Теоретична довідка

Етапи розвитку iнформацiйних систем

У всi часи в людей виникала потреба рахувати. Спочатку для рахунку використовували пальцi власних рук або камiнчики. Проте навiть простi арифметичнi операцiї з великими числами важкi для мозку людини. Тому вже в давнину було придумано простий iнструмент для автоматизацiї обчислень — абак, винайдений бiльш нiж 15 столiть тому в країнах Середземномор'я. Це був набiр кiсточок, нанизаних на стрижнi, що використовувався купцями.

Стрижнi абака в арифметичному сенсi є десятковими розрядами.

Кожна кiсточка на першому стрижнi має значення 1, на другому стрижнi — 10, на третьому стрижнi — 100 i так далi. До XVII столiття рахiвницi залишалися практично єдиним рахунковим iнструментом.

У Росiї так званi росiйськi рахiвницi з'явилися в XVI столiттi.

Вони заснованi на десятковiй системi числення i дозволяють вiднос но швидко виконувати арифметичнi дiї.

У 1614 роцi математик Джон Непер винайшов логарифми.

Логарифм — це показник степеня, в який потрiбно підвести число (основа логарифма), щоб отримати iнше задане число. Вiдкриття Непера полягало в тому, що у такий спосiб можна виразити будь яке число i сума логарифмiв двох будь яких чисел дорiвнює логарифму добутку цих чисел. Це дало можливiсть звести дiю множення до про стiшої дiї додавання. Непер створив таблицi логарифмiв. Для того щоб перемножити два числа, потрiбно подивитися в цiй таблицi їх логарифми, скласти їх i вiдшукати число, вiдповiдне цiй сумi, у зво ротнiй таблицi — антилогарифмiв. На основi цих таблиць у 1654 роцi Р. Бiссакар i в 1657 роцi незалежно вiд нього С. Партрiдж розро били прямокутну логарифмiчну лiнiйку: основний обчислювальний прилад iнженера до середини XX столiття.

У 1642 роцi Блез Паскаль винайшов механiчну машину, що виконувала дiю додавання, використовуючи десяткову систему числення. Кожен десятковий розряд представляло колiщатко з десятьма цифрами вiд 0 до 9. Усього колiщаток було 8, тобто машина Паскаля була 8 розрядною.

Проте перемогла в цифровiй обчислювальнiй технiцi не десяткова, а двiйкова система числення. Головна причина цього в тому, що в при родi зустрiчається безлiч явищ з двома стiйкими станами, наприклад, «включено/виключено», «є напруга/немає напруги», «хибний ви слiв/правильний вислiв», а явища з десятьма стiйкими станами — вiдсутнi. Чому ж десяткова система так поширена? Та просто тому, що в людини на двох руках — десять пальцiв, i їх зручно використо вувати для звичайного усного рахунку. Але в електроннiй обчислю вальнiй технiцi набагато простiше застосовувати двiйкову систему числення всього з двома стiйкими станами елементiв i простими таб лицями додавання i множення. У сучасних цифрових обчислюваль них машинах — комп'ютерах — двiйкова система використовується не тiльки для запису чисел, над якими потрiбно проводити обчислю вальнi операцiї, але й для запису самих команд цих обчислень i навiть цiлих програм. При цьому всi обчислення й операцiї зводяться в ком п'ютерi до простих арифметичних дiй над двiйковими числами.

Одним з перших виявив цiкавiсть до двiйкової системи великий нiмецький математик Готфрiд Лейбнiц. У 1666 роцi, у двадцятирiч ному вiцi, в роботi «Про мистецтво комбiнаторики» вiн розробив за гальний метод, що дозволяє звести будь яку думку до точних фор мальних висловiв. Вiн займався дослiдженням двiйкової системи числення. Лейбнiц першим висловив думку, що двiйкова система може стати унiверсальною логiчною мовою.

Лейбнiц мрiяв про побудову «унiверсальної науки». У 1673 роцi вiн створив новий тип арифмометра — механiчний калькулятор, який не тiльки додає й вiднiмає числа, але й множить, дiлить, пiдносить до степеня, добуває квадратнi й кубiчнi коренi. У ньому використовувалася двiйкова система числення.

Унiверсальна логiчна мова була створена в 1847 роцi англiйським математиком Джорджем Булем. Вiн розробив числення висловiв, згодом назване в його честь булевою алгеброю. Вона є формальною логiкою, перекладеною на мову математики. Формули булевої алгеб ри зовнi схожi на формули алгебри. Проте ця схожiсть не тiльки зовнiшня, але i внутрiшня. Булева алгебра — це цiлком рiвноправна алгебра, що пiдкоряється системi складених пiд час її створення зако нiв i правил. Вона є системою позначень, застосовною до будь яких об'єктiв — чисел, букв i висловiв. Користуючись цiєю системою, мож на закодувати будь якi твердження, iстиннiсть або хибнiсть яких потрiбно довести, а потiм манiпулювати ними подiбно до звичайних чисел у математицi.

Значну роль у розповсюдженнi булевої алгебри та її розвитку зiграв Чарльз Пiрс (1839-1914) — американський фiлософ, логiк, математик i природодослiдник, вiдомий своїми працями з матема тичної логiки.

Предмет розгляду в алгебрi логiки — так званi вислови, тобто будь якi твердження, про якi можна сказати, що вони або iстиннi, або хибнi: «Омськ — мiсто в Росiї», «15 — парне число». Перший вислiв iстинний, другий — хибний.

Складнi вислови, що одержуємо з простих за допомогою сполуч никiв І, АБО, ЯКЩО...ТО, заперечення НЕ, також можуть бути iстинними або хибними. Наприклад: «Якщо на вулицi немає дощу, то можна йти гуляти». Основне завдання булевої алгебри полягає у вивченнi цих залежностей.

У 1804 роцi Ж. Жаккар винайшов ткацьку машину для вироб лення тканин з узорами. Узори програмувалися за допомогою цiлої колоди перфокарт — прямокутних карток з отворами (перфорацiй), розташованих у певному порядку.

Пiд час роботи машини цi перфо карти обмацувалися за допомогою спецiальних штирiв. Саме таким механiчним способом iз них зчитувалася iнформацiя для плетiння запрограмованого узору тканини. Машина Жаккара виявилася про образом машин iз програмним керуванням, створених у ХХ столiттi.

У 1830 роцi Чарльз Беббiдж спробував створити унiверсальну аналiтичну машину, яка повинна була виконувати обчислення без участi людини. Для цього в неї вводилися записи на перфокартах iз цупкого паперу за допомогою отворiв, зроблених на них у певному порядку (слово «перфорацiя» означає «пробивка отворiв у паперi або картонi»). Принципи програмування для аналiтичної машини Беббiджа розробила в 1843 роцi Ада Лавлейс — дочка поета Байрона.

Аналiтична машина повинна вмiти запам'ятовувати заданi й про мiжнi результати обчислень, тобто мати пам'ять. Ця машина повинна була мiстити три основнi частини: пристрiй для зберiгання чисел, що набиралися за допомогою зубчатих колiс (пам'ять), пристрiй для опе рацiй над числами (арифметичний пристрiй) i пристрiй для операцiй над числами за допомогою перфокарт (пристрiй програмного керуван ня). Робота зi створення аналiтичної машини не була завершена, але закладенi в нiй iдеї допомогли побудувати машину у XX столiттi.

У 1880 роцi В. Т. Однер у Росiї створив механiчний арифмометр iз зубчатими колесами, i в 1890 роцi налагодив його масовий випуск. Надалi пiд назвою «Фелiкс» арифмометр випускався до 50 х рокiв XX столiття.

У 1888 роцi Герман Холлерiт створив першу електромеханiчну обчислювальну машину — табулятор, у якому нанесена на перфокарти iнформацiя розшифровувалася електричним струмом. Ця машина дозволила в декiлька разiв скоротити час пiдрахункiв пiд час перепи су населення в США. У 1890 р. винахiд Холлерiта був уперше вико ристаний в 11 му американському переписi населення. Робота, яку 500 спiвробiтникiв ранiше виконували за 7 рокiв, Холлерiт iз 43 по мiчниками на 43 табуляторах закiнчили за один мiсяць.

У 1896 роцi Холлерiт заснував фiрму пiд назвою Tabulating Ma

chine Co. У 1911 роцi ця компанiя була об'єднана з двома iншими фiрмами, що спецiалiзувалися на автоматизацiї обробки статистич них даних, а свою сучасну назву IBM (International Business Machi nes) отримала в 1924 р. Вона стала електронною корпорацiєю, одним з найбiльших свiтових виробникiв усiх видiв комп'ютерiв i програм ного забезпечення, провайдером глобальних iнформацiйних мереж. Засновником IBM став Томас Уотсон старший, що очолив компанiю в 1914 роцi, фактично створив корпорацiю IBM. З середини 1950 х рокiв IBM була провiдною на свiтовому комп'ютерному ринку. У 1981 роцi компанiя створила свiй перший персональний комп'ю тер, який став стандартом у своїй галузi. До середини 1980 х рокiв IBM контролювала близько 60 % свiтового виробництва електронно обчислювальних машин.

У 1937 роцi Джордж Стiбiц створив iз звичайних електромеха

нiчних реле двiйковий суматор — пристрiй, здатний виконувати операцiю додавання чисел у двiйковому кодi. І сьогоднi двiйковий суматор, як i ранiше, є одним з основних компонентiв будь якого комп'ютера, основою його арифметичного пристрою.

У 1937-1942 рр. Джон Атанасов створив модель першої обчислювальної машини, що працювала на вакуумних електронних лампах. У нiй використовувалася двiйкова система числення. Для введення даних i виведення результатiв обчислень використовувалися перфо карти. Робота над цiєю машиною в 1942 роцi була практично завер шена, але у зв'язку з воєнними подiями подальше фiнансування було припинене.

У 1937 роцi Конрад Цузе створив свою першу обчислювальну машину Z1 на основi електромеханiчних реле. Початковi данi вводили ся в неї за допомогою клавiатури, а результат обчислень висвiчував ся на панелi з електричних лампочок. У 1938 роцi К. Цузе створив вдосконалену модель Z2. Програми в неї вводилися за допомогою перфострiчки. Її виготовляли, пробиваючи отвори у використанiй 35 мiлiметровiй фотоплiвцi. У 1941 роцi К. Цузе побудував комп'ю тер Z3, а пiзнiше i Z4, заснованi на двiйковiй системi числення. Вони використовувалися для розрахункiв пiд час створення лiтакiв i ра кет. У 1942 роцi Конрад Цузе i Хельмут Шрайєр вирiшили Z3 з електромеханiчних реле на вакуумнi електроннi лампи. Така машина повинна була працювати в 1000 разiв швидше, але створити її не вдалося — перешкодила вiйна.

У 1943-1944 роках на одному з пiдприємств IBM у спiвпрацi з учени ми Гарвардського унiверситету на чолi з Говардом Айкеном була створе на обчислювальна машина «Марк-1». Важила вона близько 35 тонн. «Марк 1» працював на електромеханiчних реле й оперував числами, за кодованими на перфострiчцi. У її створеннi використовувалися iдеї, за кладенi Ч. Беббiджем у його аналiтичнiй машинi. На вiдмiну вiд Стiбiца й Цузе, Айкен не усвiдомив переваг двiйкової системи числен ня i в своїй машинi використовував десяткову систему. Машина могла манiпулювати числами завдовжки до 23 розрядiв. Для множення двох чисел їй було необхiдно витратити 4 секунди. У 1947 роцi була створена машина «Марк 2», у якiй вже використовувалася двiйкова система числення. У цiй машинi операцiї додавання i вiднiмання займали в се редньому 0,125 секунд, а множення — 0,25 секунди.

Електромеханiчнi реле працювали дуже повiльно. Тому вже в 1943 роцi американцi почали розробку обчислювальної машини на основi електронних ламп. У 1946 роцi Преспер Еккерт i Джон Мочлi побудували першу електронну цифрову обчислювальну машину ENIAC. Її вага складала 30 тонн, вона займала 170 кв. м площi. За мiсть тисячі електромеханiчних реле ENIAC мiстив 18 тис. електрон них ламп. Працювала машина з двiйковою системою i виконувала 5 тис. операцiй додавання або 300 операцiй множення в секунду. На електронних лампах у цiй машинi було побудовано не тiльки ариф метичний, але i такий, що запам'ятовує пристрiй. Уведення число вих даних здiйснювалося за допомогою перфокарт, програми ж вводилися в цю машину за допомогою штекерiв i набiрних полiв, тобто доводилося сполучати для кожної нової програми тисячi контактiв. Тому для пiдготовки нового завдання потрiбно було декiлька днiв, хоча саме завдання розв'язувалося за декiлька хви лин. Це було одним з основних недолiкiв такої машини.

Роботи трьох видатних учених — Клода Шеннона, Алана Тьюрiн га i Джона фон Неймана — стали основою для створення структури сучасних комп'ютерiв.

Клод Шеннон (нар. 1916 р.) — американський iнженер i математик, основоположник математичної теорiї iнформацiї.

Алан Тьюрiнг (1912-1954) — англiйський математик. Основнi працi — з математичної логiки й обчислювальної математики. У 1936-1937 рр. написав основоположну працю «Про обчислюванi числа», в якiй увiв поняття абстрактного пристрою, названого згодом «машиною Тьюрiнга». У цьому пристрої вiн передбачив основнi властивостi сучасного комп'ютера. Тьюрiнг назвав свiй при стрiй «унiверсальною машиною», оскiльки вона повинна була роз в'язувати будь яку допустиму (теоретично розв'язувану) математич ну або логiчну задачу. Данi в неї потрiбно вводити з паперової стрiчки, подiленої на комiрки — клiтки (є символ, немає символу). Машина Тьюрiнга могла обробляти символи, що вводилися зi стрiч ки, i змiнювати їх, тобто стирати їх i записувати новi за iнструк цiями, що зберiгаються в її внутрiшнiй пам'ятi.

Джон фон Нейман (1903-1957) — американський математик i фiзик, учасник робiт зi створення атомної i водневої зброї. Народився в Будапештi, з 1930 року мешкав у США. У своїй доповiдi, опублiко ванiй у 1945 роцi, що стала першою роботою iз цифрових електронних комп'ютерiв, видiлив i описав «архiтектуру» сучасного комп'ютера.

Фон Нейман вважав, що комп'ютер повинен працювати на основi двiйкової системи числення, бути електронним i виконувати всi опе рацiї послiдовно, одну за одною. Цi принципи покладено в основу всiх сучасних комп'ютерiв.

Машина на електронних лампах працювала значно швидше, нiж на електромеханiчних реле, але електроннi лампи були ненадiйнi. Вони часто виходили з ладу. Для їх замiни в 1947 роцi Джон Бардiн, Уолтер Браттейн i Уїльям Шоклi запропонували використовувати винайденi ними перемикальнi напiвпровiдниковi елементи — транзистори.

У сучасних комп'ютерах мiкроскопiчнi транзистори в кристалi iнтегральної схеми згрупованi в системи «вентилiв», що виконують логiчнi операцiї над двiйковими числами.

Вдосконалення перших зразкiв обчислювальних машин привело в 1951 роцi до створення комп'ютера UNIVAC, призначеного для ко мерцiйного використання. Вiн став першим комп'ютером, що серiй но випускався.

Серiйний ламповий комп'ютер IBM 701, що з'явився в 1952 роцi, виконував до 2200 операцiй множення в секунду.

Інiцiатива створення цiєї системи належала Томасу Уотсону мо лодшому. У 1937 роцi вiн почав працювати в компанiї як комiвоя жер. Вiн перервав свою роботу в IBM лише пiд час вiйни, коли був льотчиком вiйськово повiтряних сил Сполучених Штатiв. Повернув шись на роботу в компанiю в 1946 му, вiн став її вiце президентом i очолював компанiю IBM з 1956 до 1971 рiк. Залишаючись членом ради директорiв IBM, Томас Уотсон з 1979 по 1981 рiк був послом Сполучених Штатiв у СРСР.

У 1964 роцi фiрма IBM оголосила про створення шести моделей сiмейства IBM 360 (System 360), що стали першими комп'ютерами третього поколiння. Моделi мали єдину систему команд i вiдрiзнялися  один вiд одного об'ємом оперативної пам'ятi й продуктивнiстю. Пiд час створення моделей сiмейства використовувався ряд нових при нципiв, що робило машини унiверсальними й дозволяло з однаковою ефективнiстю застосовувати їх як для розв'язування завдань у рiз них галузях науки i технiки, так i для обробки даних у сферi управ лiння i бiзнесу. Подальшим розвитком IBM 360 стали системи 370, 390, z9 i zSeries. У СРСР IBM 360 була клонована пiд назвою ЄС ЕОМ. Вони були програмно сумiснi зi своїми американськими прооб разами. Це давало можливiсть використовувати захiдне програмне забезпечення в умовах нерозвиненостi вiтчизняної «iндустрiї програ мування».

Перша в СРСР електронна машина (МЕСМ) на електронних лам пах була побудована в 1949-1951 рр. пiд керiвництвом академiка С. А. Лебедєва. Незалежно вiд зарубiжних учених, С. А. Лебедєв роз робив принципи побудови ЕОМ з програмою, що зберiгалася в пам'ятi. МЕСМ була першою такою машиною. А в 1952-1954 рр. пiд його керiвництвом була розроблена електронна машина (БЕСМ), що виконувала 8000 операцiй у секунду.

Створенням електронних обчислювальних машин керували відо мі радянськi вченi й iнженери І. С. Брук, В. М. Глушков, Ю. А. Базi левський, Б. І. Рамєєв, Л. І. Гутенмахер, Н. П. Брусенцов.

До першого поколiння радянських комп'ютерiв вiдносяться лам повi ЕОМ — «БЕСМ 2», «Стрiла», «М 2», «М 3», «Мiнськ», «Урал 1», «Урал 2», «М 20».

До другого поколiння радянських комп'ютерiв вiдносяться на пiвпровiдниковi малi ЕВМ «Наїрi» i «Мир», середнi ЕОМ для науко вих розрахункiв i обробки iнформацiї зi швидкiстю 5-30 тисяч опе рацiй за секунду «Мiнськ 2», «Мiнськ 22», «Мiнськ 32», «Урал 14», «Раздан 2», «Раздан 3», «БЕСМ 4», «М 220» i ЕОМ, що керують, «Днiпро», а також надшвидкодiюча БЕСМ 6 iз продуктивнiстю 1 млн операцiй за секунду.

Родоначальниками радянської мiкроелектронiки були вченi, якi емiгрували iз США в СРСР, — Ф. Г. Старос (Альфред Сарант) i І. В. Берг (Джоел Барр). Вони стали iнiцiаторами, органiзаторами керiвниками центру мiкроелектронiки в Зеленоградi пiд Москвою.

Комп'ютери третього поколiння на iнтегральних мiкросхемах з'явилися в СРСР у другiй половинi 1960 х рокiв. Були розробленi єдина система ЕОМ (ЄС ЕОМ) i система малих ЕОМ (СМ ЕОМ) та органiзовано їх серiйне виробництво. Цi системи були клоном американської системи IBM 360.

Євгенiй Олексiйович Лебедєв був запеклим противником копiювання американської системи IBM 360, яка в радянському

варiантi носила назву ЄС ЕОМ, що почалося в 1970 тi роки. Роль ЄС ЕОМ у розвитку вiтчизняних комп'ютерiв неоднозначна.

На початковому етапi поява ЄС ЕОМ привела до унiфiкацiї комп'ютерних систем, дозволила встановити початковi стандарти програмування й органiзовувати широкомасштабнi проекти, пов'я занi з упровадженням програм.

На пiзньому етапi, особливо у 80 тi, повсюдне впровадження ЄС ЕОМ перетворилося на серйозне гальмо для розвитку програмного забезпечення, баз даних, дiалогових систем. Пiсля дорогих i заздале гiдь спланованих закупiвель пiдприємства були вимушенi експлуа тувати морально застарiлi комп'ютернi системи. Паралельно розви валися системи на малих машинах i на персональних комп'ютерах, якi ставали все бiльш i бiльш популярними.

На пiзнiшому етапi, з початком перебудови, з 1988-1989 рокiв, нашу країну наповнили закордоннi персональнi комп'ютери. Нiякi заходи вже не могли зупинити кризу серiї ЄС ЕОМ. Вiтчизняна промисловiсть не змогла створити аналогiв або замiнникiв ЄС ЕОМ на новiй елементнiй базi. Економiка СРСР не дозволила на той час витрачати гiгантськi фiнансовi кошти для створення мiкроелектрон ної технiки. У результатi вiдбувся повний перехiд на iмпортнi комп'ютери. Були остаточно згорнутi програми щодо розробки вiт чизняних комп'ютерiв. Виникли проблеми перенесення технологiй на сучаснi комп'ютери, модернiзацiї технологiй, працевлаштування i переквалiфiкацiї сотень тисяч фахiвцiв.

Прогноз С. А. Лебедєва виправдався. І у США, i в усьому свiтi надалi пiшли шляхом, який вiн пропонував: з одного боку, створю ються суперкомп'ютери, а з iншого — цiлий ряд менш могутнiх, орiєнтованих на рiзнi задачi — персональних комп'ютерiв, спецiалi зованих тощо.

IV. Формування практичних умінь і навичок

Практична робота №1

Увага! Під час роботи з комп’ютером дотримуйтеся правил безпеки та санітарно-гігієнічних норм. (Інструктаж з правил техніки безпеки)

Хід роботи

(завдання з підручника с. 61-62)

1. Ознайомтеся з правилами розміщення пальців рук для введення символів з клавіатури.

Для швидкого введення текстів і чисел з клавіатури слід правильно розмістити пальці рук. Для освоєння друку десятьма пальцями пропонується таке закріплення клавіш за пальцями лівої та правої руки (рис. 2.44).

На клавіатурі є базові клавіші – це клавіші з літерами А та О. На них нанесені спеціальні виступи у вигляді рисок або точок. Це допомагає швидко знайти ці клавіші, не дивлячись на клавіатуру. Основна позиція рук – Ф_І_В_А (ліва рука) та О_Л_Д_Ж (права рука). Великі пальці знаходяться над клавішею пропуск.

Вказівні пальці натискають:

  • лівої руки – клавіші з літерами К, Е, А, П, М, И та з цифрами 4, 5;
  • правої руки – клавіші з літерами Н, Г, Р, О, Т, Ь та з цифрами 6, 7.

Середні пальці натискають:

  • лівої руки – клавіші з літерами У, В, С та з цифрою 3;
  • правої руки – клавіші з літерами Ш, Л, Б та з цифрою 8.

Підмізинні (безіменні) пальці натискають:

  • лівої руки – клавіші з літерами Ц, І, Ч та з цифрою 2;
  • правої руки – клавіші з літерами Щ, Д, Юта з цифрою 9.

Мізинці натискають:

  • лівої руки – клавіші з літерами Й, Ф, Я, Ё та з цифрою 1;
  • правої руки – клавіші з літерами З, Х, Ї, Ж, Є, з цифрою 0 та із символами =, крапка.

Великі пальці натискають клавішу пропуск.

2. Виконайте вправи з клавіатурним тренажером POLI (Тема2\POLI.exe):

  • виберіть режим «Використання клавіш основної позиції» і введіть запропоновані символи натисканням на клавіші вказівними пальцями обох рук;
  • виберіть режим «Використання клавіш для вказівних пальців» і введіть запропоновані символи натисканням на клавіші вказівними пальцями та мізинцями обох рук;
  • виберіть режим «Використання клавіш для середніх та підмізинних пальців» і введіть запропоновані символи натисканням на клавіші середніми і підмізинними пальцями обох рук;
  • виберіть режим «Використання клавіш для мізинців» і введіть запропоновані символи натисканням на клавіші мізинцями обох рук;
  • виберіть режим «Введення великих літер» і введіть запропоновані великі літери натисканням на клавіші пальцями обох рук;
  • виберіть режим «Введення розділових знаків і спеціальних символів» і введіть запропоновані розділові знаки і спеціальні символи, використовуючи пальці обох рук;
  • виберіть режим «Введення тексту з використанням різних алфавітів» і введіть запропонований текст з використанням символів різних алфавітів, використовуючи пальці обох рук.

Деякі режими передбачають виконання вправ, розділених на частини. Виконайте вправи кожної з частин.

3. Після завершення виконання вправ уведіть своє прізвище. Зверніть увагу на середню швидкість введення символів, яку зафіксував клавіатурний тренажер.

Додаткові матеріали для уроку розміщені в папці D:/9 клас/Тема 2

V. Підсумок уроку

Оголошення  оцінок за практичну роботу

Рефлексія

  • мені було незрозуміло…;
  • у мене виникли такі запитання…;
  • я не впорався з такими завданням…;
  • мені сподобалось і я буду використовувати…

VI. Домашнє завдання

Опрацювати параграф підручника п.2.3

Завантажити конспект